Увага! У 2016 році для івано-франківських підприємців змінено фіксовану суму сплати єдиного податку для «спрощенців» І та ІІ груп
Відповідно до п.293.1 ст.293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників І та ІІ груп встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового року.
На 01.01.2016 року розмір мінімальної заробітної плати складає 1378 грн. (у минулому році він складав 1218 грн.) Тому у січні 2016 року відрахування єдиного податку для підприємців І-ІІ груп відповідно збільшились.
Рішенням сесії міської ради VII скликання №10-3 від 28.01.2016 року переглянуто ставки єдиного податку, які вступили в дію з 01.02.2016 року. Відповідно до цього Рішення затверджено такі ставки: для підприємців І групи – 10% від розміру мінімальної заробітної плати, а для ІІ групи – 20% від розміру мінімальної заробітної плати. У минулому році для платників І групи були затверджені ставки у розмірі 7% та 10%, а для ІІ групи – 10%, 15% та 20% в залежності від виду діяльності.
Так, з 01.02.2016 року сума єдиного податку для платників І групи складає 137,8 грн., а для ІІ групи – 275,6 грн.
Сплата єдиного податку відповідно до п.295.1 ст.295 Кодексу здійснюється не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Тобто, «єдинники» І-ІІ груп мали сплатити єдиний податок, виходячи з нового розміру мінімальної заробітної плати не пізніше 20.01.2016 року, а за новими ставками – не пізніше 20.02.2016 року.
Тим платникам, які не сплатили у цьому році єдиний податок за новими правилами, необхідно перерахувати до бюджету суму недоплати та пеню.
Згідно п. 122.1 ст.122 Кодексу несплата фізичною особою – платником єдиного податку авансових внесків єдиного податку у встановлені терміни тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50% ставки податку.
Кредити громадянам по програмі енергоефективності: питання оподаткування
Як відомо, урядовим рішенням на 2016 рік продовжено строк виконання «Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010 – 2015 роки».
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2011 року N 1056 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження. Зокрема, бюджетні кошті спрямовуються у т. ч. на стимулювання населення до впровадження енергоефективних заходів шляхом відшкодування частини суми кредиту, залученого для придбання енергоефективного обладнання та/або матеріалів, до яких належать, зокрема, для квартир багатоквартирних житлових будинків – вікна та балконні двері з енергозберігаючим склом (крім однокамерних) та відповідне додаткове обладнання і матеріали до них.
Кредит надається позичальникам у національній валюті уповноваженими установами (ПАТ “Державний ощадний банк України”, “Державний експортно-імпортний банк України”, ПАТ АБ “Укргазбанк”) на здійснення відповідних заходів. Відшкодування частини суми кредиту здійснюється у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік, та відповідно до помісячного плану асигнувань у порядку черговості надходження до Держенергоефективності зведених реєстрів позичальників. Обов’язковою умовою для включення уповноваженою установою відомостей до зведеного реєстру позичальників є подання таким позичальником до уповноваженої установи копій документів, що підтверджують цільове використання кредитних коштів, відповідно до умов кредитного договору.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України Кодексу, відповідно до пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом.
Оскільки відшкодування частини суми кредиту, отриманого фізичними особам – позичальниками, буде здійснюватися за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік, то сума такого відшкодування може бути віднесена до категорій доходів, визначених пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Кодексу. Відповідне роз’яснення надано листом ДФС України, від 16.02.2016, № 1674/Д/99-99-17-03-03-14 “Щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб суми відшкодування частини кредиту, якщо таке відшкодування здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”.
Сплачуючи іпотечний житловий кредит, громадянин має право на податкову знижку
Декларування доходів – це не тільки виконання громадянином свого конституційного обов’язку, а і реалізація права громадян на податкову знижку.
Зокрема, платник податку – резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року. При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.
Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла. Крім того, відповідно до пп. 166.3.8 п. 166.3 ст. 166 ПКУ фізична особа – резидент має право включити до податкової знижки суми витрат, які пов’язані із сплатою видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.
Право на включення до податкової знижки суми, розрахованої відповідно до ст. 175, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому: об’єкт житлової іпотеки придбавається; збудований об’єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання.
У разі, якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту. Якщо сума одержаного фізичною особою іпотечного житлового кредиту перевищує суму, витрачену на придбання (будівництво) предмета іпотеки, до складу витрат включається сума відсотків, сплачена за користування іпотечним кредитом у частині, витраченій за цільовим призначенням.
Порядок визначення суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, з метою нарахування податкової знижки регулюється ст. 175 ПКУ.
Нагадуємо, що для реалізації права на податкову знижку за наслідками 2015 року необхідно заповнити та подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи до 31 грудня 2016 року включно.
Випадки, у яких податкова соціальна пільга не застосовується
Розмір податкової соціальної пільги для будь-якого платника податку встановлено в розмірі 50 % розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому на 1 січня звітного податкового року.
Однак, є випадки, коли соціальна пільга не застосовується. Зокрема, пунктом 169.2.3 п.169.2 ст.169 Податкового кодексу України наведено кінцевий перелік доходів фізичних осіб, до який ПСП не може бути застосовано, а саме:
– доходів платника податку інших, ніж заробітна плата;
– заробітної плати, яку платник податку протягом звітного податкового місяця отримує одночасно з доходами у вигляді стипендії, грошового майнового (речового) забезпечення учнів, студентів, аспірантів, ординаторів, ад’юнктів, військовослужбовців, що виплачується з бюджету;
– доходу самозайнятої особи від провадження підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Згідно зі ст.7 Закону України від 25.12.2015 р. №928 «Про Державний бюджет нам 2016 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2016 р. становить 1378 грн. З урахуванням цього протягом 2016 р. розмір загальної податкової соціальної пільги становить 689 грн.
Відповідно до пп.169.4.1 п.169.4 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 грн. (у 2016 році – 1930 грн.)
Довідково: протягом звітного податкового року розмір податкової соціальної пільги залишається незмінним.
Кабміном затверджено Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ
23.02.2016 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 №68 «Про затвердження Порядку ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість». (опублікована у газеті «Урядовий кур’єр» від 23.02.2016 №35).
Порядок №68 визначає механізм включення поданих заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість платниками податку на додану вартість, які відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI з внесеними змінами та доповненнями, до реєстру за формою згідно з додатком 1 (реєстр 1) та платниками ПДВ, які не відповідають таким критеріям, до реєстру за формою згідно з додатком 2 (реєстр 2), а також внесення до зазначених реєстрів інформації про стан розгляду кожної заяви та опублікування реєстрів.
До реєстрів заяв включаються тільки заяви, подані після 01.02.2016.
Державна фіскальна служба України щодня опубліковує реєстри на своєму офіційному веб-сайті (пункт 7 Порядку №68).
Громадяни, які надавали у 2015 році в оренду та житловий найм нерухомість, повинні задекларувати отримані доходи
Декларування доходів, отриманих громадянами у 2015 році, триває до 1 травня 2016 року.
У разі надання громадянами у 2015 році власної нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) особі, яка не є податковим агентом, таким фізичним особам необхідно надати податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – декларація) до податкової інспекції за місцем свого проживання, в якій задекларувати отримані доходи.
Нагадуємо, що декларація надається громадянином за новою формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859.
Форма декларації з додатками до неї розміщена на головній сторінці Державної фіскальної служби України (http://sfs.gov.ua/) у розділі «Декларування громадян» за посиланням:
http://sfs.gov.ua/others/deklaruvannya-gromadyan
Отриманий дохід від надання нерухомого майна в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) зазначається фізичною особою – платником податків у рядку 10.3 розділу II декларації та є складовою усіх доходів, отриманих платником у минулому році, загальна сума яких зазначається у рядку 10 розділу II декларації. У разі отримання доходів від надання нерухомого майна в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) заповнюється також графа 7 розділу VII. «Відомості про власну нерухомість та/або нерухомість, яка надається в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм)» декларації.
У зазначеному розділі декларації громадянином зазначаються відомості про все нерухоме майно, що перебуває у його власності станом на кінець звітного 2015 року як на території України, так і за її межами, відповідно до категорії об’єкта нерухомого майна.
Кожній категорії об’єктів нерухомого майна призначається окремий номер: 1 – земельні ділянки; 2 – житлові будинки; 3 – квартири; 4 – садовий (дачний) будинок; 5 – гараж; 6 – водойми; 7 – інше нерухоме майно.
Кожний об’єкт нерухомого майна відображається громадянином у декларації окремо із зазначенням у відповідних графах номера категорії об’єктів, місцезнаходження (країна, адреса), року набуття права власності, загальної площі (значення вказується в квадратних метрах), значення власної частки у загальній площі (значення вказується як десятковий дріб), відмітки про надання майна в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм).
Відмітка про надання майна в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) здійснюється шляхом зазначення позначки «Х».
Розрахунок податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб та військовому збору на дохід, отриманий, зокрема, громадянином від надання власної нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм) здійснюється ним самостійно та зазначається у розділі ІV. «Податкові зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб/військового збору» декларації.
Сплатити нараховані у декларації суми податку на доходи фізичних осіб та військового збору громадяни зобов’язаний до 1 серпня поточного року.
Змінився порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень – рішень платникам податків
16.02.2016 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень – рішень платникам податків», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254.
Наказ №1204 опубліковано в «Офіційному віснику України» від 16.02.2016 №11.
Зазначеним Наказом встановлено єдиний порядок надіслання податкових повідомлень – рішень платникам податків посадовими особами усіх контролюючих органів.
З 16.02.2016 ППР складаються та надсилаються (вручаються) платникам податків за формами згідно з додатками до нового Порядку.
Нові форми ППР відрізняються від форм, які були затверджені скасованими Наказом №1204 наказами:
– Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень – рішень платникам податків», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.12.2012 за №2135/22447;
– Державної митної служби України від 11.05.2006 №370 «Про затвердження Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дощок податкових повідомлень та Порядку дій митних органів при несвоєчасному погашенні платниками податків податкових зобов’язань», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.05.2006 за №613/12487;
– Державної митної служби України від 02.11.2009 №1050 «Про вдосконалення порядку підготовки митними органами податкових повідомлень платникам податків та дій митних органів при несвоєчасному погашенні платниками податків податкових зобов’язань», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.01.2010 за №100/17395.
Так, зокрема, суттєво змінена форма «В4», яка складається у разі зменшення від’ємного значення суми податку на додану вартість.
Наказом №1204 та Порядком затверджено нові форми ППР, а саме:
– форма «Р1», яка складається у разі виявлення за результатами перевірок заниження або завищення суми податкового кредиту та/або суми податкових зобов’язань для цілей розділу V Податкового кодексу України з внесеними змінами та доповненнями (далі – Кодекс), заявленої у податковій декларації з ПДВ, що не призвело до виникнення грошових зобов’язань за результатами перевірки (крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших ППР за результатами перевірки);
– форма «Н», яка складається у разі виявлення порушення платниками ПДВ граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 Кодексу;
– форма «Д», яка складається за результатами перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, у тому числі податкових агентів (юридичних або фізичних осіб), з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків та зборів, в тому числі податку на доходи фізичних осіб, при виплаті доходів на користь платників податків – фізичних осіб.
Перевірки у 2016 році проводяться по-новому
Державна фіскальна служба України листом від 01.02.2016 №3069/7/99-99-22-04- 02-17 надала роз’яснення щодо змін у податковому законодавстві, які внесені з 01.01.2016 Законом України від 24.12.2015 №909-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» стосовно проведення перевірок.
Законом №909 скорочено перелік та частково змінено обставини, за наявності яких може бути проведена позапланова документальна перевірка. Зокрема, внесено зміни до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), а саме виключено можливість проведення перевірок з питань дотримання податкового законодавства у разі, якщо отримано податкову інформацію або за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Кодексу у редакції Закону №909 з 01.01.2016 можливість проведення документальних позапланових перевірок залишена лише для перевірок з питань дотримання валютного та іншого законодавства, не врегульованого цим Кодексом.
У зв’язку з цим у разі отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, організацію та проведення документальних позапланових перевірок доцільно здійснювати на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу (виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено про виявлену недостовірність даних, та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту).
Лист №3069 розміщено на офіційному веб-порталі ДФС за посиланням:
http://sfs.gov.ua/yuridichnim-osobam/podatkoviy-kontrol/listi-dps/235142.html
Особливості звітування по єдиному внеску для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон №2464) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок).
На підставі пункту 2 частини 1 статті 7 та частини 11 статті 8 Закону №2464 (у редакції, що діяла до 01.01.2016) вищенаведені особи нараховують та сплачують єдиний внесок за 2011 – 2015 роки у розмірі 34,7% на суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Також, відповідно до підпункту 2 пункту 5 Розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі – Інструкція) особи, які провадять незалежну професійну діяльність сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року на підставі даних річної податкової декларації. При цьому, враховується кількість календарних місяців, у яких отримано дохід (прибуток).
Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий.
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Слід зазначити, що нарахування єдиного внеску здійснюється у межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464 (частина 3 статті 7 Закону №2464).
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску (в редакції, що діяла до 01.01.2016) – максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску (з урахуванням внесених змін до Закону №2464, що діють з 01.01.2016) – максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п’яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Також, згідно пункту 4 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 (далі – Порядок) особи, які провадять незалежну професійну діяльність, формують та подають самі за себе до фіскальних органів Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску один раз на рік до 1 травня року, що настає за звітним періодом.
Звітним періодом для них є календарний рік.
Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми «початкова».
На підставі наведеного, граничний термін сплати та подання звітності до фіскальних органів зі сплати єдиного внеску особами, які провадять незалежну професійну діяльність, за себе за звітний 2015 рік 29.04.2016.
Ліквідація основних засобів без згоди платника податку не розглядається як постачання
Відповідно до п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. При цьому пп. 189.10 ст. 189 ПКУ визначено, якщо внаслідок ліквідації необоротних активів отримуються комплектувальні вироби, складові частини, компоненти або інші відходи, які оприбутковуються на матеріальних рахунках з метою їх використання в господарській діяльності платника, на такі операції не нараховуються податкові зобов’язання.
Виходячи з вищезазначеного, ліквідація основних засобів для цілей оподаткування не розглядається як постачання, у разі, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку (ліквідація у зв’язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, у разі викрадення), та має бути підтверджена:
– документами відповідно до законодавства (сертифікат Торгово-промислової палати України, Акти державних, правоохоронних та судових органів, тощо);
– поданням контролюючому органу відповідних документів про знищення, розібрання або перетворення основних засобів.
Такі документи подаються до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період, у якому виникають такі обставини і здійснюється ліквідація основних засобів.
Порушення порядку заповнення обов’язкових реквізитів податкової накладної не дає права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН.
Для виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов’язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, складається розрахунок коригування до податкової накладної (п. 192.1 ст. 192 ПКУ). Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ порушення порядку заповнення обов’язкових реквізитів податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Таким чином, сума ПДВ, зазначена у податковій накладній, в обов’язкових реквізитах заголовної частини якої допущено помилки і які виправлено шляхом складання розрахунку коригування, може бути включено до складу податкового кредиту після реєстрації такого розрахунку коригування в ЄРПН, але не пізніше 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної.
Враховуючи вищезазначене, якщо розрахунок коригування складено з метою виправлення помилок у необов’язкових реквізитах податкової накладної, суми ПДВ по якій були попередньо включені до складу податкового кредиту, при цьому обсяги постачання товарів/послуг та відповідно сума податкового кредиту покупця не змінилися, то підстав для коригування податкового кредиту у декларації з ПДВ та відповідно заповнення розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1) (додаток 1) немає.
З 01.01.2016 база оподаткування самостійно виготовлених товарів/послуг визначається не нижче звичайних цін
Законом України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» (далі – Закон № 909) внесено зміни до Податкового кодексу України (ПКУ), а саме внесено зміни до бази оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 розд. V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін. До 1 січня 2016 року база оподаткування операцій з постачання таких товарів/послуг визначалася не нижче їх собівартості.
Підготовлено відділом комунікацій
ДПІ у м. Івано-Франківську
ГУ ДФС в Івано-Франківській області
